16 грудня 2019 року в залі пленарних засідань Верховної Ради України відбудуться парламентські слухання на тему: «Побудова ефективної системи охорони інтелектуальної власності в Україні». Чому саме така тема, адже має йтися про ефективний захист прав інтелектуальної власності в Україні?
Система охорони прав інтелектуальної власності побудована з урахуванням європейських стандартів ще у 2000-х роках, але правозастосовна практика так і не відповідає їм. Є недоліки в системі правової охорони, які можна подолати якісною законотворчою діяльністю, але для цього треба копітка робота фахівців, яка має ґрунтуватися на пошуку балансу інтересів держави, бізнесу й творців нових здобутків. Замість цього будемо обговорювати перебудову інфраструктур.
Державні інтереси сьогодні не в пріоритеті. На жаль, за розробку законодавчої бази взялися особи, у тому числі не резиденти, які відпрацьовують бізнес-інтереси певних кіл без урахування нашої Конституції і ментальності. Не цікавить державних службовців, що український патент не повною мірою представлений у міжнародних пошукових базах даних, що не розширюється об’єктність реєстрацій прав інтелектуальної власності, не відроджується система освіти у сфері інтелектуальної власності для всіх галузей діяльності. Складається враження, що цікавлять тільки процеси ефективної перебудови того, що вже працює.
5 років стагнації вже прожили, ще треба пережити проблему створення Національного органу інтелектуальної власності. Щось підказує, що вивчення досвіду не входить у плани організаторів парламентських слухань. Хочеться помилитися.

16 грудня 2019 року в залі пленарних засідань Верховної Ради України відбудуться парламентські слухання на тему: «Побудова ефективної системи охорони інтелектуальної власності в Україні». Чому саме така тема, адже має йтися про ефективний захист прав інтелектуальної власності в Україні?
Система охорони прав інтелектуальної власності побудована з урахуванням європейських стандартів ще у 2000-х роках, але правозастосовна практика так і не відповідає їм. Є недоліки в системі правової охорони, які можна подолати якісною законотворчою діяльністю, але для цього треба копітка робота фахівців, яка має ґрунтуватися на пошуку балансу інтересів держави, бізнесу й творців нових здобутків. Замість цього будемо обговорювати перебудову інфраструктур.
Державні інтереси сьогодні не в пріоритеті. На жаль, за розробку законодавчої бази взялися особи, у тому числі не резиденти, які відпрацьовують бізнес-інтереси певних кіл без урахування нашої Конституції і ментальності. Не цікавить державних службовців, що український патент не повною мірою представлений у міжнародних пошукових базах даних, що не розширюється об’єктність реєстрацій прав інтелектуальної власності, не відроджується система освіти у сфері інтелектуальної власності для всіх галузей діяльності. Складається враження, що цікавлять тільки процеси ефективної перебудови того, що вже працює.
5 років стагнації вже прожили, ще треба пережити проблему створення Національного органу інтелектуальної власності. Щось підказує, що вивчення досвіду не входить у плани організаторів парламентських слухань. Хочеться помилитися.

Ірина Абдуліна