Журнал “Інтелектуальна власність в Україні” №3-2017

Колеги!

Головна подія цього березня − це ще одна спроба удосконалення законодавства у галузі колективного управління авторськими та суміжними правами. Семінар ВОІВ, присвячений цьому питанню, пройшов наприкінці лютого на вищому рівні. Міжнародні експерти світового класу консультували, пропонували, вчили.

У кінцевому підсумку гуру, з авторських та суміжних прав, пан Фічор, презентував обіцяний законопроект як результат роботи в рамках ВОІВ. Цей законопроект представляє собою мікс між європейською директивою з колективного управління, законом, який було у 2015 році розроблено експертами твіннінг та працівниками ДСІВ, і законопроектом нардепа Рибчинського № 4461. Запропонований законотворчий мікс має вади, бо, по-перше, не відповідає українським законотворчим традиціям, по-друге, містить багато деклараційних побажань, на кшалт «забезпечення прозорості», по-третє, не забезпечує балансу інтересів усіх зацікавлених сторін: їх просто ніхто не запитував. Європейці загалом висловлюють надію, що закон саме такого типу відповідатиме європейським стандартам. Напевно, це так, але як він буде виконуватися, якщо його не адаптувати до українських реалій? Ось в чому головне запитання. Папір все витримає, а реальне життя вимагає ретельного аналізу правових відношень та зважених норм закону, які підкріплені обов’язковою відповідальністю.

Ще маємо інтригу цього місяця, яка потребує осмислення. Ми пам’ятаємо, що є затверджена Кабінетом Міністрів України Концепція реформування сфери інтелектуальної власності, якою визначено, що система правових відносин в авторському та суміжних правах буде вибудовуватися у векторі роздержавлення. Натомість, Мінекомрозвитку, як новий засновник, затверджує статут ДО УААСП, яким не передбачено дорадчих авторських органів типу авторської ради та наглядової ради з відповідними повноваженнями та впливом на прийняття рішень керівництва державної організації. Також за новим статутом зберіглася неприхована узурпація владних повноважень чомусь саме директором з колективного управління − другою після генерального директора посадовою особою в УААСПі, тоді як гендиректору знову відведено роль лише «цапа-відбувайла». Діяльність директора з колективного управління за статутом не підпадає під будь-який вплив, він є «священною коровою», а дві ради − авторська та правовласницька − мають виконувати лише функцію оберіга заступника директора з колективного управління.

           Вочевидь, одне пишемо, інше маємо на увазі, а робимо третє.

Головний редактор Абдуліна І.В.