Журнал “Інтелектуальна власність в Україні” №6-2017

Колеги!

Гідність людини — загальнолюдська цінність, яка необхідна для нормального функціонування будь-якої держави, суспільства в цілому. Гідність невід’ємна від людини, на цій якості  базуються права людини. До загальновизнаних прав людини Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права відносить право на участь у культурному житті, право користуватися результатами наукового прогресу, право на освіту. Для реалізації цих прав необхідно відтворювати сприятливі умови для створення і використання результатів інтелектуальної діяльності, це є шлях до самозбереження і розвитку суспільства.

Інтелектуальна власність є не тільки духовним багатством суспільства, а і має важливу роль в економічному житті країни. Це свідчить про необхідність надавати питанням охорони інтелектуальної власності належну увагу.

Але що відбувається зі сферою інтелектуальної власності в Україні? Таке питання поставало від початку реформи в сфері управління інтелектуальної власністю. Невже заявники задоволені?  Охоронні документи видаються повільно, без відповідних печаток та процедур, діловодство по заявках в Мінекономрозвитку призупинено. Жодного проекту закону, який вибудовував би нову реформовану систему правової охорони інтелектуальної власності немає, і немає жодних натяків,  що вони будуть. Апеляційна палата працює на старих засадах. Чутки лунають  неймовірні: експертиза заявок на винаходи за ініціативою Мінекономрозвитку може перейти в аутсорсінг до Національної академії наук України. Якось не логічно, бо виявляється — той, хто має подавати заявки, ці ж заявки має і експертувати? Принцип незалежності проведення експертизи — під сумнівом. А ще обговорюють можливість передати правовий супровід сфери інтелектуальної власності до Інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук. Може це на користь цьому інституту, але між такими ідеями і їх реалізацією — велика прірва. Академічний інститут має проводити дослідження, а не  займатися законотворчою роботою.

Отже, реформа начебто йде, а правового забезпечення та концептуальної стратегії немає. Хто потерпає? Заявники. Чи є гідність у заявників?

Головний редактор Абдуліна І.В.