Іван ДАХНО,

д-р. екон. наук, професор, патентознавець,

м. Київ

Всі знають державу, яка англійською мовою має назву «the United States of America». В останні десятиліття існування Радянського Союзу використовувався і донині існує такий українськомовний переклад – «Сполучені Штати Америки». Сполучати можна мостом два береги річки чи залізницею – міста. Інфінітив «to unite» в англійській мові означає «об’єднувати». Англомовну назву «the United Arab Emirates» у нас перекладають як «Об’єднані Арабські Емірати». То чому щодо країни президента Дональда Трампа неправильно вживається слово «сполучені»? В англомовній назві його країни немає слова «jointed» або «connected», а є слово «united».

В англійській мові слово «state» означає не «штат», а «державу». Ця країна складається з 50 держав і одного федерального округу (district) – Колумбія. У кожній державі є парламент (Палата представників і Сенат). У кожній такій державі – своє законодавство. Там така децентралізація, що нинішній Україні і не снилася. Президент США щороку подає Конгресу доповідь, яка називається «State of Union» («Стан Союзу»). USA – це союз держав. Отже, правильним перекладом є «Об’єднані Держави Америки» (ОДА). Французькою мовою переклад назви цієї країни є правильним – Etats-Unis d’Amerique. Правильним є і німецький переклад, – Vereinigte Staaten von Amerika. І французи, і німці правильно з англійської переклали слова «об’єднані» і «держави». Ми ж своїм невіглаством продовжуємо дивувати світ. Як казала одна чудова дама: «Все наши глупости убедительно говорят о том, что мы все еще думаем своей головой».

Керівника кожної з 50 зазначених держав у нас неправильно називають «губернатор». Наприклад, «губернатор штату Алабама». Він – не губернатор, а правитель – «governor». Це – виборна посада. Правитель має право милувати, навіть засуджених до смертної кари. Запитайте у будь-якого українського «губернатора», чи має він таке право, і яка у нього влада порівняно з «governor».

Є у світі і країна, яка називається Great Britain. У нас здавна звикли називати її Великобританія. Це так, якби райцентр моєї батьківщини називали Липоводолина, а не Липова Долина (на Сумщині). У англійській мові назва складається з двох окремих слів. Так має бути і в українськомовній назві, – Велика Британія. Неправильною є назва Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії. Потрібно – Об’єднане Королівство Великої Британії і Північної Ірландії.

У домініонах Великої Британії (Австралії, Новій Зеландії, Канаді) та у низці нині незалежних колишніх її володінь главою держави є британський монарх. Як відомо, «він царює, але не править». Його там представляє особа, назву якої у нас неправильно перекладають – «генерал-губернатор». Англійською мовою він є «Governor-General» – «генеральний правитель». Ця посада не асоціюється з військовим званням. Поміж governor-generals траплялися і особи в спідницях (жінки), навіть з африканським корінням.

Неправильно у нас перекладають і назву країни континентальної Європи. Німецькою мовою її назва – «Bundesrepublik Deutschland». У радянські часи перекладали як «Федеративна Республіка Німеччини». Звернемо увагу на кінцівку останнього слова. Після зникнення Німецької Демократичної Республіки назва стала звучати як «Федеративна Республіка Німеччина». Запитання: «Де у німецькомовній назві слово «Федеративна»»? «Bund» німецькою мовою означає «союз». Отже, правильна назва країни, якою керує фрау А. Меркель, – «Союзна Республіка Німеччина».

До речі, нинішні США і ФРН – яскраві приклади федеративних держав, але слово «федерація» у їхніх назвах не згадується.

У другій половині першого десятиліття ХХІ століття в Україні заклики вступити до World Trade Organization (WTO) лунали на межі істерики. Здавалося, – якщо Україна не вступить до WTO, то провалиться в магму до центру Землі. Зрештою Україна вступила до WTO і неправильно переклали її назву – «Світова організація торгівлі» (СОТ). До речі, росіяни теж переклали неправильно – «Всемирная торговая организация» (ВТО). Одна з її підвалин –  Угода TRIPs, яка стосується інтелектуальної власності.

Правильний переклад українською мовою – «Світова торговельна організація» (СТО). Нині про цю організацію у нас згадують рідко. Щоб назву перекладати як «Світова організація торгівлі», потрібна її назва англійською мовою як «World Organization of Trade».

Ще з радянських часів Україна бере участь у World Intellectual Property Organization (WIPO) і назву неправильно перекладають як «Всесвітня організація інтелектуальної власності» (ВОІВ). Для «всесвітня» англійською мовою потрібно «Pan-World» чи «All-World». Якщо ж просто «world», то це – «світова».

Якщо ж СОТ називають «світова», то й ВОІВ слід називати СОІВ – «Світова організація інтелектуальної власності» (а ще точніше – Світова інтелектуально-власницька організація – СІВО). Потрібно ж мати узгодження.

Існує поняття «British Commonwealth». Його перекладають як «Британська Співдружність». Як відомо, колись над Британською імперією не заходило Сонце. Наразі від імперії залишилися крихти. Слово «сommonwealth» – збірне. Складається з «сommon» («спільний») і «wealth» («багатство», «надбання»). Точного аналога в українській мові немає. Надалі краще було б використовувати поняття «Британська спільнота».

Офіційно Австралію у нас називають «Австралійський Союз». Слово «союз» («Union») відсутнє в офіційній англомовній назві цієї країни «Commonwealth of Australia». Правильний переклад – «Спільнота Австралія».

Побутові назви країн, міст, рік тощо, очевидно, слід вживати так, як ці назви історично утвердилися. Наприклад, «Österreich» називатимемо Австрією, а не «Східною державою» чи «Остеррейхом», «the Danube» і надалі будемо називати «Дунай», а Wienn – Віднем, хоч звуку «д» в німецькомовній назві столиці Австрії взагалі немає. Автор цих рядків і надалі залишатиметься Іваном, хоч американці називають його «Айван».

Невдалим є термін «фізична особа», який використовується з давніх часів. Так невдало можна було б використовувати і терміни «хімічна особа», «фізіологічна особа», «біологічна особа». У людському організмі відбуваються всі названі типи процесів – хімічні, фізіологічні, біологічні, фізичні. Чому тоді три ігноруються на користь четвертого? Краще використовувати термін «природна особа», – як це має місце в англійській мові, – «natural person». А ще краще використовувати термін «людина», бо він є вдалим з гендерної точки зору. В англійській і російській мовах немає однослівного еквівалента українському терміну «людина». «Man» в англійській мові може означати чоловіка. «Людину» в англійській мові можна позначити словосполученням «human being», але аж ніяк не можна позначити одним словом.

У російській мові «человек» переважно стосується особи чоловічої статі.

В українській мові є слово «людина», і це слово слід використовувати, а не ігнорувати його.

Поняття «natural person» російською мовою слід перекладати як «природное лицо», бо переклад «естественное лицо» підштовхує до анекдотичного висновку, що може бути і «неестественное лицо».

Широко розповсюдилося у нас поняття «соціально незахищені верстви населення». Незрозуміло, від чого і кого незахищені? Хто на них нападає? Як, коли і з якою метою?

Автор цих рядків є професором. От і думає, що він, напевно, не належить до ґатунку «соціально незахищених», тобто є «соціально захищеним». Як розуміти йому його «соціальну захищеність»? Хто, як і коли його захищає? Влітку і восени 2018 року він, як і третина Києва, розучився митися під душем, бо тепла вода не подавалася з огляду на якісь олігархічні ігри. Хто подбав, щоб професор користувався теплим душем, а не мочалкою і тазиком?

Про субсидію професор ніколи не просив, бо вважає це за милостиню. Допускає, що милостиню можуть просити лише каліки та немічні люди. Інші мусять копійчину заробляти. Зоя, – донька розстріляного біля солдатської вбиральні комуністичного диктатора Румунії Ніколає Чаушеску, щоб вижити, збирала порожні пляшки, але милостиню не просила. До речі, чоловік її не кинув, спростувавши прогнози недоброзичливців, що він одружився на ній з кар’єрних міркувань, а не за коханням. Зоя померла, здається, від онкозахворювання. Земля їй пухом!

Професор жодним чином не відчуває свою «соціальну захищеність». Знає, що свій хрест добре нести на чужій шиї, але несе його на своїй, як і абсолютна більшість людей. Поняття «соціальна захищеність» (чи «незахищеність») – таке ж безглузде, як і комуністичний заклик «Выше знамя пролетарского интернационализма!» З чим їдять зазначений прапор? Чим він є? На скільки його потрібно підняти – на півметра чи до неба? Які дії чи речі охоплює «пролетарський інтернаціоналізм»? Про це, може, знають у Комуністичній партії, але ж вона заборонена і спитати ні в кого.

Жодні соціальні інституції не захищають від «з’їдання» інфляцією заощаджень професора на «чорний день». Професорські доходи наразі менші, ніж 10 чи 15 років тому. Зарплата номінально трішки може і зросла, але ж інфляція не дрімала. То про яку «соціальну захищеність» може йти мова?

А чи є «соціально захищеними» олігархи? Я не знаю. Про це хай скажуть вони, бо німецький філософ Людвіг Фейєрбах писав: «В хатинках думають інакше, ніж у палацах».

На поняття «соціально незахищений», як висмоктане з пальця, слід наплювати і повернутися до споконвічного українського рейтингування: жебрак, бідняк, середняк, заможний, багатій. Читачам повідомляю, що я себе поки що вважаю заможним. Слава Богу, не належу до олігархів. Можливо, під зазначені вище поняття якось і колись розумні голови придумають вартісні критерії.

Словом «соціальний» у нас люблять зловживати. За сталінських часів вислів «вища міра соціального захисту» означав розстріл.

Дикістю несе і від нашого «суду присяжних». Якщо це суд присяжних, то автора цих рядків слід вважати балериною, яка затьмарює М. Плісецьку, Г. Уланову та інших зірок взятих разом.

Дехто думає, що в США всі справи проходять через суд присяжних. Насправді ж абсолютну більшість справ розглядає суддя одноосібно. Це так званий «bench trial» (лавковий суд). Журі залучається до справ із суспільним резонансом. Від журі суддя очікує лише висновок «винен» або «не винен». У випадку винуватості суддя сам визначає кару. Якщо ж підсудний, на думку судді, є винуватим, а журі каже «не винуватий», то підсудний звільняється з-під варти прямо у залі суду. Журі – це рупор вільного суспільства.

Наше журі схоже на «судєбноє прісутствіє» (широкому загалу відоме як сталінсько-єжовська трійка»). Чому мовчить про це Європа – не знаю. Мабуть, всі її думки спрямовані на антикорупційний суд. Дарма Європа сприйняла наше карикатурне журі.

Прикладом дебілізму є і притягнення до кримінальної відповідальності адвокатів звинувачених осіб. У США таке і уявити неможливо. Американський адвокат не запитує у клієнта більше інформації, ніж її потрібно для побудови захисту клієнта. У США притягувати адвоката до кримінальної відповідальності просто немає резону. Все, що адвокат знає про справу, – він і так скаже у суді. У США адвокат – слуга закону, а у нас – слуга клієнта. Ось тому і кортить вичавити з адвоката потрібну звинуваченню інформацію. Нашим адвокатам слід освоювати практику американських колег.

У нас на кожному перехресті формально моляться «верховенству права». Знову ж таки неправильно переклали «rule of law».

Якби носії англійської мови хотіли сказати «верховенство права», то це поняття записали б як «superiority of law». Але ж вони записали ««rule of law», що означає «правління права». Коли говорять «верховенство права», то виникає запитання, – чого (кого) і над чим (ким) це верховенство?

Дебільним є і поняття «миротворці». В англійській мові їх називають не «peace-makers», а «peаce-keepers». Тобто «тримачами миру». «Блакитні шоломи» ООН не можуть  нав’язати силою мир. У шоломів просто не вистачає для цього зброї і військ. Але вони можуть тримати мир, якщо сторони конфлікту хоч трішечки його хочуть. Тримати мир і творити мир – це різні речі і їх потрібно називати правильно. Рeаce-keepers є за своєю сутністю поліцейськими.

Мабуть найбільшим нашим юридичним дебілізмом є втручання політиків у правосуддя. Це – національна традиція і трагедія, яка йде від сивої давнини. У зв’язку з цим можна нагадати вислів кіноартиста Анатолія Папанова: «Если дурак, так это надолго».

Коли президент США Білл Клінтон потрапив у сексуальний скандал, то хоч і сам за освітою є юристом, найняв чотирьох дорого оплачуваних адвокатів, щоб допомогли виплутатися зі скандалу. На Заході з «rule of law» не жартують. Дай, Боже, щоб так було і в Україні.