Січень 2013

Колеги!

Яке велике бажання жити в суверенній державі Україна. Це своя територія, своя банківська система, свої гроші, армія, влада, поліція, кордони, митниця та інше. Але останнім часом з'явилася нова компонента суверенітету – Інтернет або інформаційний суверенітет.
Коли держава втрачає економічний суверенітет, це означає, що на її території господарюють транснаціональні корпорації, бюджети яких часом більші бюджету всієї країни. Зрозуміло, що ці корпорації і диктують свою волю. Коли втрачається інформаційний суверенітет, можна говорити про втрату незалежності держави, бо втрачається право держави самостійно визначати свою інформаційну політику, розпоряджатися інфраструктурою, ресурсами, забезпечувати інформаційну безпеку тощо. 
Ми пам’ятаємо, як було зруйнувано СРСР, потім ми спостерігали, що відбувалося в Югославії, в Іраку, Лівії тощо. За допомогою інформаційної війни можна або змінити режим, або спрямовувати військове вторгнення в країну. Все починається зі зламу інформаційного суверенітету, можливості держави управляти інформацією. Звичайно, це ніби як суперечить свободі слова, яка, насправді, теж є частиною інформаційної війни.
Сьогодні, щоб держава могла відчувати себе захищеною, їй потрібна власна інфраструктура, в якій з'єднуються Інтернет, телебачення, ЗМІ, для впровадження власної ідеології, навколо якої буде вибудовуватися інформаційний щит, за допомогою якого можна підтримувати інформаційний суверенітет. 
Для цього треба мати власні пошукові системи, власні соціальні мережі, свої меседжері, блогерів, тематичні ресурси, ЗМІ тощо. Також потрібно мати засоби моніторингу персонального середовища, засоби фільтрації трафіку та так звані інформаційні війська.
Повноцінний суверенітет сьогодні є тільки у американців. Вони придумали Інтернет і досі контролюють його. Вони бачать все, що відбувається в Інтернеті, на мобільних екранах. При цьому США не просто володіють всім ланцюжком заходів, необхідних для повноцінного інформаційного суверенітету, а й вживають енергійних зусиль, щоб не дати іншим державам опанувати такий щит. 
У Росії уряд підтримує створення інформаційного щита, але багато не робить. В інших країнах і ще гірше. Європа в інформаційному сенсі — абсолютний сателіт США. Там пошуковик Google, соціальна мережа Facebook. У Японії є свій пошуковик, але ситуація не на багато краще. Араби змушені вибирати між американськими, російськими та китайськими електронними продуктами, самі виробляти їх вони не можуть.
Все це схоже на те, що незабаром у світі буде один уряд з центром у Вашингтоні. Китай та Росія можуть відгородиться і відновити свій інформаційний суверенітет — у них вистачає на це сил і ресурсів. Інші держави можуть тільки примкнути до однієї з цих наддержав. 
Насправді, в усьому світі рухаються до того, що в Інтернеті повинні діяти ті ж закони, що і в реальному житті. Багато розвинених країн зараз активно інсталюють системи фільтрації інформації в Інтернеті. Природно, для ефективного очищення інформаційного поля необхідне законодавство, яке підтримує відповідальність за зміст оприлюдненої інформації. Але поки що демократичні сили протестують, мотивуючи це порушенням свободи слова.
Як збудувати свій інформаційний щит — це завдання для новопризначеного уряду України, громадськості і нас з вами, шановні колеги. Незабаром обговорення чергової (четвертої) варіації одного з ключових законів — закону про забезпечення належного використання в мережі Інтернет об’єктів авторського і суміжних прав.
 

Головний редактор Ірина Абдуліна
 

Про ресурс

Ресурс створений для висвітлення питань інтелектуальної власності в Україні та світі.

Контакти

Приєднуйтесь